Вот я писал, что мне бывает обидно, что ссылку на меня не дали. Но это ерунда, конечно. А вот настоящая трагедия. Рассказывает maksymus: У мене було щось подібне. У спільноті ua_kobzar я вів журнал Шевченка день за днем. Читачів тоді було не більше сотні, а реакції взагалі ніякої. А хтось паралельно відкрив у ЖЖ той самий щоденник, брав з моїх щоденних публікацій текст і мав понад тисячу читачів, давку в коментарях та широкий розголос по мережі з посиланнями та цитуванням, навіть було кілька інтерв’ю мережевим ресурсам. І хоча мені приємно, що праця все-таки не була марною, я досі не розумію, як так сталося. Чому ориґінальний проект був непомічений, а копія стала популярною? Я відповідаю собі, що окрім чогось зробленого треба мати ще вміння подавати матеріал так, щоб було цікаво. А це не просто. Кратко по-русски. Человек вел дневник Шевченко (того, который не Андрей, а Тарас, поэт) в сообществе ua_kobzar -- каждый день публиковал записи из дневника Шевченко за сколько-то лет назад, если я не ошибаюсь. И было у него не более сотни читателей и никакой от них реакции. А кто-то другой просто переписывал эти записи у себя, и имел более тысячи читаелей, кучу комментариев, ссылок на себя, даже интервью у этого другого сетевые издания брали. Я, главное, помню, что сколько-то лет назад слышал о публикациях дневника Шевченко в ЖЖ. И по-моему, слышал я не о maksymus.